вівторок, 26 вересня 2017 р.

"Пам'ять людська не забуде повік..."




  Цьогоріч минає 75 років відтоді, як у селі Кореліси сталася страшна трагедія. Майже три тисячі місцевих жителів були розстріляні німецькими окупантами, а їхні обійстя пограбовані та спалені до тла. 

     У річницю трагедії біля меморіального комплексу «Жертвам фашизму» відбувся мітинг-реквієм "Пам'ять людська не забуде повік..." за участі голови обласної державної адміністрації Володимира Гунчика, голови районної державної адміністрації Андрія Харламповича, представників установ, організацій району, духовенства, учнівської молоді. 

   Перед початком заходу заупокійну панахиду провели митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир та священнослужителі Гірниківського та Ратнівського благочиння.

     Болем скривджених душ звучала поема Олександра Богачука «Стогін землі», яку декламувала директор районного будинку культури Тетяна Панасюк, розпочавши мітинг-реквієм. 
     
    Звучали пісні "Дума про Кортеліси", "Нахиліться віти"  у виконанні народного аматорського ансамблю пісні та музики "Ратнівські візерунки" районного будинку культури.

   До присутніх звернувся голова облдержадміністрації Володимир Гунчик. Він нагадав про страшні діяння фашистів, втрати, які понесло село Кортеліси та неосягненну людським розумом жорстокість нацизму.

   - Страшна трагедія прийшла 75 років тому на рідну Волинську землю, рідне наше Полісся, – наголосив очільник області. - Нелюди, їх по іншому не можна назвати, забрали життя і старих, і молодих - тих, хто хотів народжувати і жити, хто бачив своє майбутнє, мріючи продовжити свій рід. Не пожаліли нікого. Знищили все село, знищили всіх в окрузі. Для нас, сьогоднішнього покоління – це ще одна сторінка історії, як потрібно сильно любити свій край, свою Батьківщину, як потрібно навчитися берегти її і боронити.

   Мову вів і про сьогодення. Володимир Петрович зауважив, що з особливим болем сприймаються нами події на сході нашої держави. Через 75 років після страшних трагедій, знову гинуть молоді хлопці, відстоюючи свободу і незалежність України. А відтак, ми маємо бути гідними пам’яті тих, хто віддав і сьогодні віддає своє життя за рідну Вітчизну.

   Голова райдержадміністрації Андрій Харлампович у своєму виступі зазначив, що неможливо людським розумом осягнути цей страшний злочин німецького фашизму.

    - Важко збагнути, що це було зроблено свідомо. У цей історичний день, на цьому святому місці, вшановуючи пам'ять невинно загиблих наших земляків, ми повинні вкотре усвідомити ціну миру, порозуміння та примирення, підкреслив Андрій Адамович. Він побажав усім жителям та присутнім міцного здоров’я, мирного неба та віри в краще майбутнє нашої держави.

   Страшними спогадами про діяння фашистів ділився очевидець трагедії Петро Якушик. Варто зазначити, що на території району очевидців Кортеліської трагедії лишилось лише троє.

   На мітингу виступила Анастасія Круш, учениця навчально-виховного комплексу с.Кортеліси, яка запевнила, що молодь зробить усе можливе, щоб більше ніколи й нікого не спіткала «чорна середа». Після проникливих слів представниці молодого покоління лунала "Молитва" у виконанні народного аматорського жіночого вокального ансамблю "Мелодія" районного будинку культури.

   Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання та покладанням Гірлянди Слави, квітів до підніжжя пам’ятника, на братські могили. По закінченню заходу усі бажаючі відвідали Кортеліський історичний музей.

Довідково:

   Село Кортеліси увійшло в історію як символ жорстокості німецького окупаційного режиму.

  23 вересня, у «чорну середу» 1942 року було знищено 715 дворів, розстріляно та закатовано 2875 жителів, з них 1620 дітей.

   22 вересня 1942 року командиром третього батальйону 15-го поліцейського полку майор Голлінс видав «Оперативний наказ про знищення сіл». Саме в ньому чітко вказано, що рота «Нюрнберг» має знищити Кортеліси.

   Уже в середу, рано-вранці, каральний загін щільним кільцем оточив село. Місцеві зрадники-поліцаї, яких окупанти зібрали з усіх навколишніх сіл та містечок зганяли на майдан усіх жителів. Приводом було «обговорення важливої постанови». Людей завели у церкву, школу, найближчі хати, серед них були і старі, і жінки, і діти. Тим часом німці підводили групи з кількох чоловік до ям і відкривали по них вогонь з автоматів та кулеметів. Спочатку розстрілювали невеликими групами чоловіків, потім – жінок і дітей. Щоб заглушити крики людей, гітлерівці включали на повну потужність двигуни своїх автомобілів.