26 листопада центральна районна бібліотека провела мітинг – реквієм «Благослови і вознеси болючу правду України», до дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років, який відзначається щорічно в четверту суботу листопада біля пам’ятника на честь 2000-ліття Різдва Христового. На мітинг прийшли керівники району і селища, представники трудових колективів, духовенство району, учні обох шкіл, жителі селища. Пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду у 1932-1933 роках, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після великої трагедії XX століття була присвячена ця година-реквієм. З промовою виступив перший заступник голови райдержадміністрації Євген Савлук, керуюча справами районної ради Віра Чернуха. Вірш «Палахкоче свіча» прочитала учениця школи №2 Надія Приходько. Пам’ять невинно замучених голодом та політичними репресіями людей присутні вшанували хвилиною скорботи. Запалили свічки пам’яті і поклали до хреста вінок з колосків. Запалені свічки пам’яті – данина жертвам Голодомору, тим, хто став зорями. Благочинний Ратнівської округи отець Анатолій відслужив панахиду за упокій душ усіх замордованих голодом.
Книжкова виставка "Свіча палала в скорботі"
До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в центральній
районній бібліотеці презентовано книжкову виставку «Свічка палала в
скорботі».
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя
країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких
сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була
тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки
безневинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей, і ще
ненароджених – у лонах матерів. Невідома кількість жертв – від 3 до 12
мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою
трагедією.
На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про
геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй
пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним
режимом.Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду.
Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати
її.
